Удома з дитиною говорять українською, бабуся — російською, у садку українська, а тут ще батьки думають віддати на англійську. Питання виникає саме собою: чи не забагато? Чи не заплутається вона і чи не заговорить пізніше за інших?
Тривога зрозуміла, і в Дніпрі вона лунає в кожній другій родині. Розберімо, що тут правда, а що — стійкий міф, який передається від покоління до покоління разом із порадою «спочатку одна мова, потім решта».
Головний страх: «через дві мови вона заговорить пізніше»
Це найпоширеніше побоювання, і дослідники двомовності сходяться на тому, що сама по собі двомовна середа затримки мовлення не спричиняє. Двомовні діти починають говорити приблизно в ті самі строки, що й одномовні, і проходять ті самі етапи.
Що справді буває — словник на старті розподілений між двома мовами: частину слів дитина знає українською, частину російською, і в кожній мові окремо їх менше, ніж в однолітка з однією мовою. Якщо порахувати обидві разом, картина вирівнюється. Саме на цьому місці найчастіше й народжується висновок «відстає», хоча рахували половину.
Тут важливо сказати прямо: ми не логопеди. Якщо мовлення дитини вас справді непокоїть — вона не говорить зовсім, її не розуміють чужі дорослі, вона втрачає слова, які вже знала, — це питання до фахівця, і двомовність тут ні до чого. Списувати все на «у нас же дві мови» — найчастіший спосіб проґавити час.
Дитина мішає мови в одній фразі. Це нормально?
Так, і це не ознака плутанини. Змішування — звичайне явище у двомовних дітей і в дорослих теж: людина бере те слово, яке швидше згадалося. Дитина, яка каже «дай мені otku», не заплуталася — у неї просто цієї миті під рукою опинилося друге слово.
Що з цим робити: не виправляти й не передражнювати. Працює м’який повтор — ви повторюєте ту саму фразу цілком однією мовою, і дитина чує, як вона звучить, не отримуючи при цьому зауваження. За рік-півтора змішування зазвичай минає само.
Мовчазний період
Коли дитина потрапляє в нове мовне середовище — пішла в садок, почала ходити на англійську, — вона може кілька тижнів нічого цією мовою не говорити. Батьки в цей час упевнені, що заняття не працюють.
Це не бездіяльність. Дитина в цей час слухає і складає мову всередині, і перші фрази з’являються потім одразу цілими шматками, а не по одному слову. Вимагати «скажи, як буде англійською» у цей період — найшвидший спосіб зробити мову неприємною темою.
Як це влаштовано на заняттях для дошкільнят
Англійську трьох-п’ятирічкам ми даємо без зошитів, письма й правил. Дитина в цьому віці засвоює мову так само, як рідну, — на слух і в дії:
- Слова приходять разом зі справою: не «вивчили десять кольорів», а розфарбували й назвали.
- Повтор іде через гру і пісню, а не через «повтори за мною ще раз».
- Переклад дається не завжди — багато що розуміється із ситуації, і це нормально.
- Жодних оцінок і перевірок: питати з дошкільняти мову безглуздо, воно й рідною не все пояснить.
Заняття триває шістдесят хвилин у групі до шести дітей. Англійська, українська та математика у нас на одному напрямку — мови та математика — і для молодших це, по суті, одне заняття про те, як влаштований світ, а не три окремі предмети.
Думка викладача
Різниця між дітьми з одномовних і двомовних родин помітна, але не там, де її чекають батьки. Двомовні швидше кмітять, що те саме можна назвати по-різному, і легше приймають нове слово — вони вже знають, що в речі буває не одне ім’я. Складність у них інша: частіше плутають, якою мовою зараз говорять усі навколо. Це минає.
Що робити вдома
Працює те, що дає дитині зрозумілі орієнтири:
- Триматися принципу «одна людина — одна мова», якщо це можливо. Мама завжди українською, дідусь завжди російською — дитина досить швидко вибудовує цю карту сама.
- Не перепитувати «а як це англійською?» перед гостями. Перевірка на публіку відбиває бажання говорити надійніше за все інше.
- Читати вголос обома мовами. Книжка дає зв’язне мовлення, якого немає в побутових розмовах.
- Не кидати слабшу мову. Мова, якою з дитиною перестають говорити, зникає швидко — за кілька місяців.
Часті запитання
Чи варто починати англійську до школи, якщо вдома й так дві мови? Вік перешкод не створює. Дивитися треба не на кількість мов, а на дитину: чи тягне вона заняття за часом і настроєм. Перше заняття у нас безкоштовне якраз для цього.
Дитина відповідає мені іншою мовою, ніж я до неї звертаюся. Звичайна стадія. Вона розуміє обидві, а відповідає тією, якою зараз простіше. Переходити на її мову не потрібно — продовжуйте своєю.
У садку українська, вдома російська. Чи не буде їй важко в першому класі? Найкорисніше до школи зміцнити ту мову, якою дитина навчатиметься: слухати книжки, переказувати, пояснювати словами. Не кількість мов визначає шкільний старт, а те, наскільки зв’язно дитина говорить хоч однією.
А якщо в дитини вже є труднощі з мовленням? Тоді питання вирішується не в інтернеті й не в дитячому центрі. Потрібен логопед, і вже після його висновку — розмова про те, як будувати заняття.
Коротко
Дві мови вдома не спричиняють затримки мовлення і не плутають дитину — змішування слів і мовчазний період на вході в нову мову нормальні й минають самі. Рахувати словник треба за обома мовами одразу, а не за однією. Дошкільняті мова дається на слух і в грі, без зошитів і перевірок. Якщо мовлення непокоїть по-справжньому, річ не в двомовності, і йти треба до логопеда. Що беруть у роботу з чотирьох-п’яти років — на сторінці занять для дітей 4–5 років.